Поворот влево: как в Германии сменился лидер предвыборной гонки и какие последствия это будет иметь

Нинішня передвиборча кампанія до Бундестагу вже стала найбільш інтригуючою за всі 16 років урядування канцлерки Ангели Меркель.

Війна за спадщину “матусі” німців приносить все нові й нові сюрпризи, а ставки, амбіції та напруга з боку провідних політсил, що змагаються, з кожним днем зростають.

Зокрема, й через те, що впродовж минулих двох тижнів вже втретє з початку більш-менш активної фази перегонів навесні цього року змінюється їхній фаворит.

На перше місце за рівнем симпатій вийшли німецькі соціал-демократи, вперше за 19 років залишивши позаду блок ХДС/ХСС.

За даними соціологів, нині СДПН довіряють близько 25-26% виборців. Для соціал-демократів це практично електоральний прорив, оскільки на минулих виборах 2017 року їм вдалося лише дещо перетнути позначку в 20%. Натомість попередній лідер перегонів, блок ХДС/ХСС, відкотився з відіграних на початку літа 27-28% підтримки до близько 21%. Вкотре постає інтрига.

Тож якщо преференції виборців не зміняться впродовж пари тижнів, що залишилися до вирішального голосування, то Німеччина вперше після 16-річної перерви може отримати канцлера-есдека.

Стриманість та екологічність

Яким же чином соціал-демократам вдалося вийти з електорального піке, де вони перебували останні роки?

Основних причин для цього дві.

По-перше, незважаючи на внутрішньопартійні розбіжності, есдекам вкотре вдалося вийти на старт кампанії з перевіреними гаслами та багатовимірною програмою.

І хоча ця відносна сталість лозунгів про гідні зарплати, підтримку сімей та дітей, створення робочих місць, турботу про пенсіонерів, а також “повагу та солідарність” підводила СДПН під час попередніх кампаній, під час цих перегонів вона стала радше плюсом.

Вона обіцяла поміркованість та розсудливість у змінах, відрізняючись як від дещо радикальних амбіцій “Зелених”, так і від ідеологічної невизначеності християнських демократів.

До того ж центральним пунктом кампанії есдеки зробили кліматичну модернізацію Німеччини, поставивши за мету проведення перетворень задля досягнення “кліматичної нейтральності” – це й додало плюсів до рейтингів СДПН.

По-друге, кампанія показала, що есдеки зробили правильний вибір в плані кандидата в канцлери, зумівши відставити в бік суперечності всередині партії.

І цей вибір виявився неабияк важливим, адже практично кожна виборча кампанія, котру веде СДПН з часів “виборів Віллі” [Брандта] в 1969 році, багато в чому залежить від особистих якостей першого номера федерального списку.

Технократ Шольц

Про те, що заступник голови уряду і міністр фінансів Олаф Шольц поведе СДПН до Бундестагу, стало відомо ще в серпні 2020 року – есдеки одними з перших оголосили свого кандидата у канцлери.

Примітно, що це сталося менш ніж рік по тому, як той самий Шольц програв вибори голови партії, поступившись представникам “партійних лівих” в постаті “лідерського дуету” Норберта Вальтер-Бор’янса та Саскії Ескен.

Тепер же особистий рейтинг Шольца є найвищим серед усіх кандидатів у канцлери. За даними Forschungsgruppe Wahlen, довірити кермо уряду чинному віцеканцлеру готові близько 70% німців, а у разі безпосереднього голосування за канцлера його підтримали б понад 50% потенційних виборців.

Як Шольцу вдалося досягти таких показників?

По-перше, на користь чинного голови німецького Мінфіну зіграв час – він міг без зайвого поспіху розгорнути кампанію й пропрацювати меседжі. З ними есдеки вийшли практично одразу після формального затвердження Шольца кандидатом у канцлери на партійному з’їзді в травні.

Це та практична відсутність критики з боку “партійних лівих” дозволило першому номеру есдеків вигідно відрізнятися як від кандидатки в канцлери від “Зелених” Анналени Бербок, на рейтингах якої негативно відбивалися скандали довкола дипломів, плагіату та підчищених біографій, так і від визначеного у протистояннях з баварцями кандидата від блоку ХДС/ХСС Арміна Лашета.

Звісно, сам Шольц не залишився осторонь скандалів, останнім з яких стало банкрутство фінансової компанії Wirecard, котре кидало тінь й на нього як на міністра, відповідального за фінансовий нагляд. Втім, конструктивна поведінка й готовність співпрацювати з органами, що вели розслідування, зробили своє, й довіра до віцеканцлера практично не похитнулася.

По-друге, на користь Шольца зіграв і його власний політичний стиль.

Його навряд чи можна назвати харизматичним, адже в більшості випадків голова німецького Мінфіну воліє говорити тихо.

Втім, йому вдається переконувати й справляти враження впевненого в собі експерта-технократа, який добре оперує даними та розуміє функціонування різних систем.

Такий імідж Шольца імпонує виборцям, котрі воліли б бачити на чолі уряду експерта та досвідченого діяча.

Одночасно, працюючи в чинному уряді, Шольцу вдалося зруйнувати чи не найбільший стереотип про соціал-демократів, що асоціювалися з занадто щедрою соціальною й не завжди до кінця продуманою фінансовою політикою.

Зрештою, на користь Шольца грає й інший аспект фінансової політики “малої великої коаліції”. В даному випадку йдеться про впровадження мінімальної пенсії, зростання мінімальної зарплати й заплановане остаточне скасування “податку на об’єднання”, котрі може записати собі в актив четвертий уряд Меркель.

Коаліція в пошуках третього

Втім, навіть якщо Шольцу й соціал-демократам вдасться відстояти перше місце в кампанії й за підсумками голосування, їм неодмінно доведеться створювати правлячу коаліцію.

Сам кандидат у канцлери більш-менш чітко висловив бажання урядувати у спільній коаліції з “Союзом90/Зеленими”. І хоча з боку самих “Зелених” на адресу есдеків нині лунає критика, її навряд чи можна назвати настільки категоричною, як у випадку блоку ХДС/ХСС.

Тож хоча партії й дещо розходяться в питаннях клімату, промислової та зовнішньої політики (в даному випадку різняться й підходи до “українського питання”), в них є багато “точок дотику”, зокрема з питань євроінтеграції та соціальної політики.

Втім, судячи з останніх соціологічних опитувань, двопартійній більшості в такому випадку забракне близько 10% голосів.

Тому майбутня коаліція, найімовірніше, має складатися щонайменше з трьох учасників.

Практично одночасно з виходом СДПН на перше місце в кампанії розпочалися обговорення потенційного союзу між есдеками, “Зеленими” та партією “Ліві” (колишніми східнонімецькими комуністами).

Останні ввійшли в триваючу кампанію не в найкращому стані. Адже в самій партії триває протистояння між різними течіями, в той час як їхні колишні виборці більш центристського толку “мігрують” до “Зелених” або СДПН, а ті, що сповідують антисистемні погляди, роблять вибір на користь “Альтернативи для Німеччини”.

Цей варіант, не дуже приємний для України, має численні вади, а тому такий альянс навряд чи може бути довгостроковим.

Між політсилами є суттєві розбіжності, зокрема й у питаннях зовнішньої політики. Передусім це пов’язане з баченням “Лівими” Німеччини як “чемпіона світу з роззброєння” та їхньою опозицією до НАТО, окремих питань євроінтеграції чи участі у багатонаціональних воєнних операціях. Проти участі “Лівих” у коаліції найбільш ймовірно висловляться центристські частини СДПН та “Зелених”.

Тому більш вигідним для СДПН варіантом було б створення “світлофорної” коаліції за участю вільних демократів та “Зелених”. Цей варіант виглядає набагато кращим і для України – вільні демократи змінили свої погляди на співпрацю з РФ і тепер відстоюють посилення санкцій.

Олаф Шольц вже робив натяки на можливість подібного альянсу. Такий погляд поділяє й голова та перший номер у списку ВДП Крістіан Лінднер.

Втім, і тут є чималі складності: для вільних демократів з їхньою ліберальною риторикою з економічних питань навіть центристська частина СДПН видається дещо занадто “лівою”.

Це може мати негативні електоральні наслідки, як було у 1969 році, коли після створення коаліції між есдеками та вільними демократами рейтинги останніх зазнали суттєвого зниження.


Така невизначеність не дозволяє прогнозувати політику майбутньої коаліції, в тому числі й щодо України та РФ.

Для України бажаним сценарієм виглядало би призначення на посаду голови німецького МЗС представника “Зелених”.

Проте схильні до компромісів із РФ есдеки, і особливо “Ліві” можуть стати справжнім викликом для Києва.

Втім, як показали ці вибори, кількох тижнів може бути достатньо для повної зміни розкладів.

А тому не виключено, що вибори у Німеччині ще не раз здивують нас.

Check Also

Iran trained Russians on using armed drones, US intel says

The Pentagon has warned Iran not to provide armed drones to Russia for use in …